Я стояла перед тобою, ось так, щирою субстанцією, чистим чесним почуттям. Від самого початку я була твоєю, ти міг робити зі мною все, щоб ти захотів, все, що твій організм відчував до мене та все, про що твоє старе серце мовчало. Я стояла перед тобою безпомічно, але, через своє тіло я просила допомоги. Твої руки бігали мною, неначе під ними був гарячий пісок, що не давав їм залишатися на одному місці. Моє тіло було твоєю власністю, ти доводив це кожним дотиком, яким жадібно притискав мене до себе, до голодного змученого себе. Твої губи шепотіли мені слова бажання, цілували мою шию та плечі. Ти топився в моєму волоссі, неначе в Тихому океані, стихія забирала тебе, поглинала все твоє нутро, щоб ти не сумнівався - ти хочеш володіти мною; ти відвойовував, а я підкорювалася. Я намагалася дати тобі все, що ти так бажаєш, я намагалася увірватися в тебе та в твою зону комфорту, щоб подарувати тобі ту рівновагу та спокій - я намагалася бути твоєю рівновагою та цим вивести тебе з неї . Я вдавала з себе бездушну, безхребетну хвойду, якою колись і була, якою ти мене знав, я була хвойдою, але, любий, найчестнішою хвойдою, яку ти коли-небудь бачив. Я була найчистішою хвойдою, яку ти колись мав. Я була тою, яку не треба розуміти, як ти давно і хотів, але було запіздно, я була тою, за якою сумують, я була водою у пустелі, їжею після голодомору. 

І коли ти знову прийдеш, коли знову захочеш напитися, я втоплюся в тобі, перестану дихати, я тихим поглядом дам зрозуміти, як і тоді - Твоя. Така ж бажана та пуста.

матеріалізація моїх думок в тобі.  ти в моїх матеріалізаціях. матеріалізація тебе в мені. та мене в твоїх матеріалізаціях. 

коли я буду ось так просто твоєю цілісною думкою, коли я буду кимось цілісним в своїх думках, я буду щасливою, моє Я буде в рівновазі, рівновага буде в мені непохитним спокоєм, що зробить з мене матеріалізовану особистість. твої візити в моє віддалене психологічне хворе Я та таке близьке недорозвинуте фізичне Ми - ось що повітряним вогнем зробить з мене натхнення особисте. моє. для тебе. 

і тоді я стану кимось для себе.  перестану шукати тебе в темряві,  почну шукати себе у світлі.  я перестану шукати тебе в собі. себе в тобі. я перестану шукати. я буду матеріалізованим спокоєм.

і тоді в мене буде щось своє. таке матеріалізоване. таке моє. для мене в тобі. та, як парадокс, спокійне.

..цього разу все було інакше, любий, я не думала про наші драми, не згадувала наші комедії. цього разу я складалася з трагікомедій, я була драмою,  наше минуле - комічною історією з майбутнього.
я дивилася на себе в дзеркало та вперше у своєму житті думала, що моє обличчя ідеальне. я торкалася кінчиками пальців свого лоба, вже відміченного молодими зморшками; своїх щік, на місці яких мали б бути аристократичні скули; свого підборіддя, яке могло б бути худішим та витонченішим; своїх тонких губ, занадто тонких; мішків під очима, що роблять вираз мого обличчя сумним та втомленим; свого трохи задовгого носа, через який я виглядаю дивакувато та безглуздо.
але все здавалося мені ідеальним, в усьому цьому була вічність, цей момент складався з протиріч.
я відпустила своє хвилювання, реальність у буденності, я відпустила себе і немов та пташка, якою ти мене колись називав, стала вільною, я знайшла спокій в собі та спокій у світі, знайшла себе у спокої.
я дивилася у дзеркало і мені хотілося кохати себе, я дивилася і не розуміла, як ти себе стримуєш,  як ти стримуєш своє кохання до мене, як ти стримуєш бажання, адже, Боже, я ідеальна.
я стояла в якійсь ванній, в якійсь квартирі, у когось вдома, дивилася у маленьке дзеркало і тонула у своїй внутрішній рівновазі, в собі, в ідеальності себе і в неідеальності навколишнього світу, я тонула в реальній нереальності, у своєму спокійному сьогодні морі, розчинялася в ньому, захлиналася його піною, вода здавлювала мої легені, різала горло, але я отримувала від того лише задоволення - я кохалася зі своїм морем. я кохалася з собою.

..і тепер я - знову одна з багатьох твоїх фей. така самобутня, холодна та сумуюча. така маленька дитина. твоя дитина. я багато думаю про інших, ми неначе зубні феї, що кожної ночі приходимо, голубимо, обіймаємо та платимо гроші за частини Тебе. брудні, бридкі, але, Боже, які солодкі та спокусливі.
все повертається. минуле стає теперішнім, а майбутнє - минулим. тепер я знову одна з твоїх незабуток. Незабутка. якщо, звичайно, я заслуговую цього звання, адже навіть у фей є конкурс краси. і навряд я - його переможниця. замало магії, замало Мене.
але щось по-новому. ти став цілувати мене, як інших. трохи недбало, смакуючи мої губи та язик неначе то гра. ти граєшься з ними. та зі мною.
і тепер, коли я так хочу втопитися в твоїх обіймах, ти топиш мене у своєму морі, але зовсім нерідному. ти став чужим. а я бовхтаюся десь там, в тобі, і не знаю, як врятуватися.
але ти - це ти. зі своїм морем, де кілька десятків риб живуть не підозрюючи про існування інших.
бо мене немає в тобі. не тому що я не хочу. тому що не хочеш ти.
я завжди буду сумувати.

ти - мій єдиний чоловік. мій фетіш. ти мій.
я відчуваю твій присмак у своєму горлі щодня, щохвилини, щосекунди, немаючи тебе всередені. я чую твій запах, запах, що без стуку проникає до мого мозку і перевертає мій світ. твій дотик завжди зі мною, ти - це мій світ, і ти навіть не запитуєш мене, чи я хочу тебе, чи дозволяю я тобі бути твоєю, ти просто маєш мене і мені добре від цього. коли ти поруч, коли ми кохаємося у місячному сяйві, у вечірніх спогадах, у моїх сльозах я відчуваю себе згвалтованою. і від цього я хочу тебе ще більше, хочу наситуватися тобою, мати у своїх маленьких руках, адже тоді я відчуваю твою велич, твоє домінування наді мною.
коли ти поруч, я віддаюся почуттям, інстинктам, я стаю собою, відчуваю себе твоєю рабинею і, милий, хочу, щоб ти робив це ще раз і ще раз. мав мене. так по-своєму і так відчайдушно.
а коли тебе поруч немає, я хочу тебе ще більше. ще більше. ще більше. ще більше. більше. більше. більш. більш. біль. біль.біль.біль. біл. біл. біл. біл. бі. бі. бі. бі. бі. б. б. б. б. б. БІЛЬ.
май баді із е кейдж.
я йду.
але хочу джаст ту сенк ю ван мор тайм, елкохол.
елкохо.
елкох.
елко.
елк.
ел.
е.

Якби я хотіла зігріти твої руки своїми,якби я хотіла змусити тебе відчувати моє тепло в тобі. Якби я, милий, хотіла б стати тобі рідною, найріднішою, щоб зі мною ти відчував себе у спокої та впевненності, що ти мені потрібен.
У нашому вечері була вічність, в тобі була моя вічність, що невблаганною хвилею топила мене,перетворюючи мій світ в дещо інше.
Відчуття того, що ти не впускаєш мене в себе, не залишає мене і мені страшно. я так боюся, що одного дня, тебе більше не буде поруч, не буде твого запаху, твоїх вуст у моєму дикому волоссі, твого голосу, що як та пісня, яка колихала нас вночі.
Я притискала тебе так, неначе ти - все, що в мене є. неначе назавжди хотіла залишатися у твоїх обіймах, які так заспокоюють мене. Неначе я і справді луна, а ти моє небо, що обгортає мене своїми м'якими руками, найніжнішими руками.
неначе? здається, кордон між реальністю та отим "неначе" не існує більше для мене.
я хочу довіряти тобі, блукати в твоїй голові, захлинатися солоною водою твого безкінечного моря, я хочу стати морем для тебе.
і ти ніколи не розчаруєш мене, бо в мене назавжди залишаться твої руки, очі, голос, губи, наша тиша. наша свобода.
якби я хотіла тебе обіймати увісні. як малу дитину. бігати пальцями по твоєму обличчю.а якщо тобі насниться щось погане - пам'ятай, я завжди буду поруч, я обійму тебе так міцно, що навіть у снах ти будеш відчувати мене.
якби я хотіла напитися з тобою, щоб розповісти тобі все-все. щоб сміятися, танцювати, обіймати тебе та притискатися щокою до твоєї.
якби я хотіла напитися тобою.