Я стояла перед тобою, ось так, щирою субстанцією, чистим чесним почуттям. Від самого початку я була твоєю, ти міг робити зі мною все, щоб ти захотів, все, що твій організм відчував до мене та все, про що твоє старе серце мовчало. Я стояла перед тобою безпомічно, але, через своє тіло я просила допомоги. Твої руки бігали мною, неначе під ними був гарячий пісок, що не давав їм залишатися на одному місці. Моє тіло було твоєю власністю, ти доводив це кожним дотиком, яким жадібно притискав мене до себе, до голодного змученого себе. Твої губи шепотіли мені слова бажання, цілували мою шию та плечі. Ти топився в моєму волоссі, неначе в Тихому океані, стихія забирала тебе, поглинала все твоє нутро, щоб ти не сумнівався - ти хочеш володіти мною; ти відвойовував, а я підкорювалася. Я намагалася дати тобі все, що ти так бажаєш, я намагалася увірватися в тебе та в твою зону комфорту, щоб подарувати тобі ту рівновагу та спокій - я намагалася бути твоєю рівновагою та цим вивести тебе з неї . Я вдавала з себе бездушну, безхребетну хвойду, якою колись і була, якою ти мене знав, я була хвойдою, але, любий, найчестнішою хвойдою, яку ти коли-небудь бачив. Я була найчистішою хвойдою, яку ти колись мав. Я була тою, яку не треба розуміти, як ти давно і хотів, але було запіздно, я була тою, за якою сумують, я була водою у пустелі, їжею після голодомору. 

І коли ти знову прийдеш, коли знову захочеш напитися, я втоплюся в тобі, перестану дихати, я тихим поглядом дам зрозуміти, як і тоді - Твоя. Така ж бажана та пуста.