..і тепер я - знову одна з багатьох твоїх фей. така самобутня, холодна та сумуюча. така маленька дитина. твоя дитина. я багато думаю про інших, ми неначе зубні феї, що кожної ночі приходимо, голубимо, обіймаємо та платимо гроші за частини Тебе. брудні, бридкі, але, Боже, які солодкі та спокусливі.
все повертається. минуле стає теперішнім, а майбутнє - минулим. тепер я знову одна з твоїх незабуток. Незабутка. якщо, звичайно, я заслуговую цього звання, адже навіть у фей є конкурс краси. і навряд я - його переможниця. замало магії, замало Мене.
але щось по-новому. ти став цілувати мене, як інших. трохи недбало, смакуючи мої губи та язик неначе то гра. ти граєшься з ними. та зі мною.
і тепер, коли я так хочу втопитися в твоїх обіймах, ти топиш мене у своєму морі, але зовсім нерідному. ти став чужим. а я бовхтаюся десь там, в тобі, і не знаю, як врятуватися.
але ти - це ти. зі своїм морем, де кілька десятків риб живуть не підозрюючи про існування інших.
бо мене немає в тобі. не тому що я не хочу. тому що не хочеш ти.
я завжди буду сумувати.